Фурманка з Жидами.
Возив когось сам господар,
Назад повертав ся,
Тай на своє гірке лихо
З Жидами наняв ся…
Насїдало препоганих
Повнїсїнька фура:
Сруль і Лейба, Мошко й Берко
I товстая Сура!…
Коням тяжко, йому гірко!
Тільки й ласки в Бога,
Що конята не голодні
Та суха дорога…
Їдуть вони їдні сутки, —
Оброку не стало!…
Їдуть другі — вже й дорогу
Дощем зопсувало!
Тут і гори наступили,
Ледви йдуть конята…
Злїз господар, підпихає,
Сидять Жидинята!…
Стали конї під горою!…
Анї суди, Боже!
