В продукті процес зглажується. Продукт останнього це споживча цінність, річовина природи, пристована до потреб людини зміною форми. Праця сполучилася з предметом праці. Вона стала річчю, а предмет став обробленим. Те, що для робітника уявлялося в формі руху, тепер з боку продукту є властивістю в формі буття. Робітник пряв, і продукт є пряжа.
Коли роздивлятися весь процес з погляду його наслідків, продукту, то засіб праці й предмет праці, те й друге, становлять засоби продукції[1], а сама праця — продукційну працю.
Г. ПЛЕХАНОВ
Коли б ми схотіли коротко переказати погляди Маркса–Енгельса на відношення славнозвісної тепер „подвалини“ до не менш славнозвісної „надбудови“, то ми мали б ось що:
1) Стан продукційних сил;
2) Економічні відносини, що їх він спричинив;
3) Соціяльно-політичний лад, що виріс на даній економічній «основі»;
4) Психіка громадської людини, що часто визначається почасти безпосередньо економікою, почасти всім соціяльно-політичним ладом, що виріс на ній;
5) ріжні ідеології, що відбивають на собі властивості цієї психіки.
Ця формула досить широка, щоб дати належне місце всім «формам» історичного розвитку, і разом із тим зовсім не має того еклектизму, що не вміє піти далі взаємочинности цих двох сил і навіть не підозрює, що факт взаємочинности ще не розвязує питання про їхнє походження. Це — моністична формула. І ця моністична формула наскрізь перейнята матеріялізмом. Гегель говорив у своїй «Філософії духа»: «Дух це єдиний чинний принцип історії». Инакше й не можна думати, додержуючись точки погляду того ідеалізму, згідно з яким буття зумовлюється думанням. Матеріялізм Маркса показує, яким чином історія думання зумовлена історією буття. Але ідеалізм не перешкоджав Гегелеві визнати
- ↑ Буде парадоксальними рибу, прим., що її ще не спіймали, називати засобом продукції що до рибальства . Але досі ще не винайдено способу ловити рибу в водах, де її немає.
