відносинами продукції, нас уже не здивують такі слова Маркса: «Не свідомість людей визначає буття (ц. т. форму їхнього суспільного життя), а навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість». Тепер ми вже знаємо, що, принаймні, в одній галузі свідомости це справді так і знаємо, чому це так. Нам треба ще вирішити, чи завше це так, і коли так, то чому це завше так? Будемо роздивлятися поки все ті-ж таки правові поняття.
«На певному ступені свого розвитку продукційні сили суспільства суперечать з відносинами продукції, що існують у цьому суспільстві, або, висловлюючи це юридичною мовою, з відносинами власности, в середині яких вони розвивалися досі. Із форм, що сприяли розвиткові продукційних сил, ці відносини стають перешкодою для їхнього розвитку. Тоді настає доба суспільного перевороту».
Громадська власність на рухоме й нерухоме майно виникає тому, що вона зручна, більше того, — необхідна для процесу первісної продукції. Вона підтримує існування первісного суспільства, вона сприяє дальшому розвиткові його продукційних сил, і люди держаться за неї, вони вважають її за природню й необхідну. І ось через ці відносини власности і в середині їх продукційні сили розвинулися настільки, що відкрилося ширше поле для застосовання індивідуальних зусиль. Тепер громадська власність стає в де-яких випадках шкодливою для суспільства, вона перешкоджає дальшому розвиткові його продукційних сил і тому віддає місце особистому присвоєнню і в правових установах суспільства відбувається більш менш швидкий переворот. Цей переворот викликає переворот і в правових поняттях людей: люди раніше думали, що гарна тільки громадська власність, а тепер стали думати, що в деяких випадках краще поодиноке присвоєння. Проте ні, ми висловлюємося неточно: ми відтворюємо ніби два процеси, те, чого зовсім не можна відокремити, що становить лише дві сторони одного й того самого процесу: через розвиток продукційних сил повинні були змінитися фактичні відносини людей в процесі продукції і ці нові фактичні відносини виявилися в нових правових поняттях.
М. БУХАРИН
Техніка, як основа продукційних сил
Коли величину продуктивности праці розглядати з точки погляду її складових матеріяльних частин, то тоді ми дістанемо три величини: по-перше, масу вироблених про-
