Не відкриття або винахід викликає суспільний переворот, а, навпаки, суспільний переворот викликає дане відкриття або винахід; і тільки тому, що суспільний переворот призводить до відкриття або винаходу, останій набуває світового значіння. Америку було відкрито давно ще до Колумба, — р. 1000 норманці доходили до північно-східних берегів Америки й навіть до країв теперішніх Сполучених Штатів, але швидко ці відкриті країни було забуто й вони стали невідомими. Але тільки тоді, коли перші кроки капіталістичного розвитку викликали потребу в благородних металах, в нових робочих силах, в нових ринках, — лише тоді відкриття Америки означало економічну революцію. Всім відомо, що Колумб не через невиразні поривання свого генія поставив собі завдання відкрити новий світ, а що він шукав тільки найкоротшого шляху до казкових скарбів стародавньої культурної країни, Індії. Другого дня після відкриття першого острова він записав у свій щоденник: „Ці добродушні люди будуть чудовими рабами“; а його щоденна молитва була така: „Нехай допоможе мені Господь своєю милістю знайти золоті розсипини!“ Господь своєю милістю — це була тодішня ідеологія, а теперішня, розумієтьсся, далеко лицемірніша ідеологія проголошує про поширення людяности й цивілізації в огорнутій темрявою частині світу“.
Сумна доля найгеніяльніших винаходців, в якій ідеалістичне розуміння історії по своїй поверховості вбачає доказ людської невдячности, справді є прямим вислідом того факту, що не винахід робить економічний переворот, а навпаки, економічний переворот спричиняє винахід. Далекозорі й глибокі інтелекти пізнають завдання й його розвязання вже тоді, коли матеріяльні умови для його розвязання ще не дозріли, коли сучасна їм суспільна форма ще не розвинула всіх своїх продукційних сил, коли вона для них ще доволі простора. Надзвичайно цікавий той факт, що саме ті винаходи, що більше, ніж усі попередні, сприяли чималому розширенню людської продукційної сили, були нещасливими для їхніх творців і часто зникали на цілі сторіччя зовсім безслідно. Антон Мюллер винайшов біля 1529 р. в Данцігу так званий станок, але общинна рада, боячись, що цей винахід зробить масу робітників старцями, не дозволила вживати його й розпорядилася, таємно втопити або задушити винахідника.
У Лейдені таку машину стали вживати р. 1629, але бунти позуменщиків спричинили її заборону. У Німеччині вона була заборонена імператорськими едиктами р. 1685 й 1719, а в Гамбургові вона була за наказом магістрату спалена прилюдно.
„Ця машина, що наробила так багато шуму в світі, була справді попередницею прядок і ткацьких машин, що зробили
