Коли на заклик твій не відкликається ніхто,
Іди один!
Коли з тобою теж не розмовля ніхто,
Ти розмовляй один!
Коли на трудному шляху тебе покинуть всі,
Іди один!
Коли погасне світло й вхід зачинено вночі,
Ти блискавки огнем сам серце запали,
І сам згори, згори один!
Благання і обряди, молитви, поклони
Облиш їх всі!
Чому стоїш в кутку, самітний в храмі,
Де двері всі зачинені?
І заховавшись в темряві, ти перед ким
В душі своїй схиляєшься таємно?
Відкрий же очі, в душу подивись:
Нема у цій будівлі бога,
Він там, де на полях рільник
Ретельно землю розгортає,
Де робітник камінні брили
При дорозі розбиває.
Він з ним вкупі в соняшную спеку і негоду,
Обидві руки в нього пилом узялися.
Як він, скидай свій одяг, сам іди курявим шляхом!
Визволення? Де визволу шукати?
Сам будівник скував себе кайданами свого створіння
І в них закутий він усюди.
Вже годі молитов: покинь квіток гірлянди!
Нехай закурений, подертий одяг твій.
З'єднайся з ним в однім великім вчинку!
Нехай струмками піт струмиться!