Сторінка:Тагор Р. 8 віршів. Ріг-Веда. 4 гімни. Переклав з бенгальської і санскритської мови проф. П. Ріттер (1927).djvu/5

— 3 —

І дай очам моїм заплющитись,
Як ти заплющуєш пелюстки лотосів найкращих.
А подорожнього, коли йому вже клунок спорожнів,
Подерлася, запорушилася одежа й він знемігсь на силах,
Оборони його тоді від сорому та злиднів!
Йому дихання понови, як квітку,
Живущим подихом нічної тиші.

VI

В гаю моєї молодости заспівала пташка
„Прокиньсь, моє кохання, пробудися!
І очі від кохання втомлені розкрий!
Прокиньсь, моє кохання, пробудися!“
Повітря в темряві нічній
Пісень весняних сповнене хитається.
Моя ляклива! Затремти від чар того кохання
 І слухай.
В гаю моєї молодости заспівала пташка
„Прокиньсь, моє кохання, пробудися!“
Прокиньсь з усею повнотою зорявої ночи.
При вітруванні леготів весняних,
При ароматі запашних квіток прокинься!
Прокиньсь, моє кохання, у моїх обіймах,
Гірляндою троянд сніжистих ніби вкрита,
Тремтіння серця ніжного мого послухай:
„Прокиньсь, моє кохання, пробудися“.

VII

Ти мені знана, ти мені знана, чужинко!
Ти живеш ген на тім березі річки, чужинко!
Я бачив тебе в-осени, на світанку,
Я бачив тебе і весняної ночи,
Я забачив тебе теж і в серці своїм, о чужинко!
До неба просторів я дослухався,
Спів твій тоді я почув, я почув,
І життя тобі я віддав, о чужинко!
Наблукавшись по світі, сиджу я
Ось наостанці в країні новій.
Я гостем до тебе вертаюсь, чужинко!