|
ЧОТИРИ ГІМНИ З РІҐ-ВЕДИ.
З санскритської мови переклав проф. П. Ріттер.
До Ночи.
X, 127.
Ніч зійшла і озирає всюди все чарівним зором,
Придягла усі оздоби.
Вічна заповняє простір по долинах та по горах,
Пітьму зірками зганяє.
Наближаючись богиня геть сестру Зорю загнала.
Хай від неї морок згине!
Нашою будь з тої хвилі, як зібралися ми спати,
Буцім птаство на деревцях.
Всі оселі в ній поснули, всі пташки і всі тварини
І орли, лишивши здобич.
Злодія жени далеко, Ноче, вовка та вовчицю!
Дай нам переночувати гарно!
Пітьма нас перемагає і закутує нас морок,
Але Зоря своє візьме.
Мов корови, це послав я, вибирай же, донько Неба!
Гімн собі, як на змаганні.
|
До лісової феї.
X, 146.
Лісовичко, лісовичко!
Заховалась ти в лісочку.
Шляху до села не найдеш?
Жах тебе перемагає?
Як цвіркун в гаю озветься
Та цікади зацвіркочуть,
То, немов звук ніжний віни,
Лісовичку вихваляє
|
|
