Ні, не догада́лись; Вони́ до́брі....« И на́ймичка Тя́жко зарида́ла.
Трічи кри́га замерза́ла, Трічи ростава́ла, Трічи на́ймичку у Ки́евъ Ка́тря провожа́ла, Такъ якъ ма́тіръ; и въ четве́ртий Провела́ небо́гу Ажъ у по́ле, до моги́ли, И моли́ла Бо́га, Щобъ швиде́нько верта́лася, Бо безъ не́і въ ха́ті Якось су́мно, ніби ма́ти Поки́нула ха́ту.
Після́ Пречи́стоі въ неділю, Та після́ Пе́ршоі, Трохи́мъ
