Відеръ съ тро́е у бари́лі,
И кавя́ру зъ До́ну, —
Всёго везе́, та не зна́е,
Що́ діетця до́ма!
Иде́ Ма́рко, не жу́ритця.
Прийшо́въ — сла́ва Бо́гу!
И воро́та одчиня́е,
И мо́литця Бо́гу.
»Чи чу́ешъ ти, Катери́но?
Біжи́ зустріча́ти!
Уже́ прийшо́въ! біжи́ шви́дче!
Шви́дче веди́ въ ха́ту!…
Сла́ва тобі, Спаси́телю!
Наси́лу діжда́ла!«
И Отче нашъ ти́хо-ти́хо,
Мовъ крізь со́нъ, чита́ла.
Стари́й воли́ випряга́е,
Зано́зи хова́е
Мере́жані, а Катру́ся
Ма́рка огляда́е.
»А де́ жъ Га́нна, Катери́но?
