Я пакъ и байду́же!
Чи не вме́рла?«
— »Ні, не вме́рла,
А ду́же незду́жа.
Ходімъ лише́нь въ малу́ ха́ту,
По́ки випряга́е
Воли́ ба́тько: вона́ тебе́,
Ма́рку, дожида́е.«
Ввійшо́въ Ма́рко въ малу́ ха́ту
И ставъ у поро́гу....
Ажъ зляка́вся. Га́нна ше́пче:
»Сла́ва.... сла́ва Бо́гу!
Ходи́ сюди́, не ляка́йся....
Ви́йди, Ка́тре, съ ха́ти:
Я щось ма́ю роспита́ти,
Де́-що росказа́ти.«
Ви́йшла съ ха́ти Катери́на,
А Ма́рко схили́вся
До на́ймички у го́лови.
»Ма́рку! подиви́ся,
Подиви́ся ти на ме́не:
