Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/149

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


За те що убогій.
И дивчина ёго любыть
Хочъ лата на лати,
Чернобривый… а незгине,
То буде й багатый,
Чогожъ смутный чорнобривый
Иде чуть не плаче.
Якусь тяжку недоленьку.
Вищуе козаче
Чуе серце та нескаже
Яке лыхо буде,
Мине лыхо… кругомъ ёго
Мовъ вымирлы люды
А ни пивня, ни собаки,
Тилько изъ загаю
Десь далеко, сумно, сумно,
Вовки завывають,
Байдуже иде Ярема,
Та не до Оксаны
Ны въ Вилшану надосвитки,
До ляхивъ поганыхъ
У Черкасы: а тамъ третій
Пивень заспивае…
А тамъ… а тамъ… йде Ярема
На Днипръ поглядае.