Цю сторінку схвалено
шли мертвого цигана, обличчя якого в болоті забруднено було, а на ньому хрест чорний, мармуровий…
Чи не диво ж?..
А проте цієї осени тихо скрізь… Тихо й журно. Тихо й вогко. Тихо й холодно… Хіба що на храм запрацюють придимлені куби, чи спалахне сільська пожежа.
Чернігів, 1923 р.
