Старий Мак сперся обома руками на свій чорний ціпок, ще й неголене підборіддя поклав на руки. Він уже з годину сидить на порохнявій лавочці й напівзгаслими очима вдивляється в поржавілу табличку, що по той бік вузенької вулички врослася в мох на похилих ворітцях. На табличці ще можна прочитати: — С. М. Голка.
Дивно, ніяк не пригадає старий Мак — чи Семен Голка був Максимович, чи Михайлович…
Домик Голчин похилився. Дві віконниці обірвано. А по трьох манюсіньких віконцях, як і сорок років тому, червоніє між жалюгідних листочків зелені — журавельник.
За парканом сірим, тужним — посхилялися рудоваті мальви. Вони відцвіли. На сірому тлі паркану лиловіє одиноке вічко крученого панича. Він, ніби з великого розгону, вигнався на паркан, перегнувся, впав у безсиллі й тепер зоріє на світ своїм молодим дитячим вічком. А сам умирає.
Палітурник Голка напевне вже давно помер…
