Десь під кладовищенською березою дотлівають його кістки…
А фіялкове вічко крученого панича нагадує старому Макові його власне життя. Жаль себе стає.
Старий Мак відкладає набік чорний ціпок і стурбовано закурює. Саме тоді з Голчиного двору випорхує дівчина з дерев'яним відром. Підіткнута спідниця відкрила здорові спижеві коліна. Може спитатися в неї?
Але хвилина вагання — й дівчина вже далеко. Старий Мак з беззубого рота випускає зеленасті кільця тютюнового диму.
За Голчиним двором жовтявими площинами збігають баштани й городи туди, де кучеряві верби позначили лінію холодних річкових плес. У затоках не кумкають жаби. Там верби ще зелені, а на вулиці клени гублять передостанній червець.
Сорок років не був старий Мак у рідному місті, сорок років не бачив цього передмістя, не перечитував таблички: — С. М. Голка. — І тому турбує вона його так по-юнацькому.
Клени гублять передостанній червець.
— Осінь… — думає старий Мак. Пахкає зеленастим димком і думає ще…
Майстерня музичного ладнача Льодовицина була не на головній вулиці, — на Вознесенській. Вулиця не брукована — в спеку сповнена по-
