Цю сторінку схвалено
І ще:
— Наталя Миколаївно! А навіщо ви ікону зняли?
— Ах, діти, ікон уже в класі не можна вішати: наробраз не дозволяє.
… Давно це: до Наталі Миколаївни заїжджались із сусідніх сіл учителі, вчительки, фельдшери й грали у фанта. Це теж спогади.
А село темне й гниє в пранцях. Медикаменти за горами, за морями. В селі уміють лікувати бешиху.
Вечір. У кімнаті самогонний апарат. Нестір.
— Ну, вже завтра об'язательно продамо дві пляшки, а тоді й хліба купимо.
— Купіть, Несторе!
… Налили по рюмці. Випили… Темніє… І знову на дворі фуґа.
… А сосни гудуть-гудуть…
— Чого так сосни гудуть?
— Хуртовина. Вітри.
Ох ви, сосни мої — азіятський край!
