Але, хоч як вона невимушено кидалась фразами, їй не вдавалось одурити його. Безперечно, це був не жарт: Майя тільки вдавала з себе жартівницю.
Раптом вона нахилила анархову голову до себе й кріпко її притиснула до своїх грудей.
— Чижик-пижик! — фальшиво засміялась вона. — Ніколи я не дам тобі свого револьвера! Звичайно, я жартую!
Але він уже не вірив їй: вона саме тепер говорила нещиро.
З Ґралтайських Меж іще прилетів сіверкий вітерець. Туман дійшов до командної висоти й збирався на неї. Далекі міські люкси підбило легкою димкою. Пахло вогкістю, і чути було в степу гудок нічного потягу. — Але небо й зараз було синє й спокійне.
— Чижик-пижик! — говорила Майя, і голос її задрижав. — Все це гарно, але ти мене — сто чортів! — не розумієш!
Дівчина не договорила, і анарх почув, як її тіло здригнуло, і вона мовчазно й істерично зареготала.
І сливе в цей момент над рікою пронісся тривожний крик.
— Ей! сюди!.. Скоріш!..
— Де? де? — обізвалось на санаторійній зоні.
— Кличте до човна рибалку!.. Хлоня втопився!
Анарх остовпів. Майя подивилась на нього сухими очима.
