Безперечно, хороший! Живе він, значить, на такій-то вулиці, такий-то №…
— Живе?
— Живе!
— Ну, і бог з ним!
Але хтось не вгомоняється.
Тоді це:
— Товариш Пупишкін, голова пролеткульту — не просто голова: і письменник. Оповідання його починаються фатально так: „Галя внесла самовар і розставила чашки. Петро допіру прийшов із заводу й приніс із собою декілька прокламацій ect“. Пише товариш Пупишкін свої оповідання за чашкою чаю; говорить: „Я вам кажу понятним руским язиком. Як же так, що ви не розумієте?“. І дійсно: як не розуміти? Навіть тульський акцент чути!
… — Це який? Це той, що йде!
— Нуда, той, що йде: товариш Пупишкін. Він же ще не прийшов — не підійшов до Тайгайського мосту. Він розминувся з товаришем Оґре.
… Товариш Пупишкін має „чотирьох ребятьонков“ і щиро стоїть на посту. Він дуже задоволений із балетної студії. Там такі еластичні дівчата (учаться), що „антік маре з шоколадом“. Правда, хтось каже, що це міські міщаночки… — Ну, то вільному воля! Знаємо цих архінитиків! Все їм не так!
… — А як же так?
— А так, значить, „вопче“.
