І Берґман знову почав довге оповідання про те, як виноградарі коректно тримали себе в час громадянської війни, з якими вони зусиллями організували виноградну кооперацію і т. д. і т. п. І тому він ніяк не розуміє, чому його і його колеґ позбавили права голосу.
— Цим позбавленням, — сказав Берґман, — ми зовсім розвалили кооперацію, бо позбавлених осіб було виключено із рядів кооперації.
— Ви поінформували б про це центр, — кинув, позіхаючи, Топченко.
— Як же! Інформували, — сказав Берґман, витираючи піт з чола. — Відношення до нас радянського уряду…
Виноградар став тут перелічувати всіх відповідальних осіб, що побували в Берестечкові і що „так симпатично“ ставилися до нього. А перелічивши підійшов до одного із головних питань.
— Ви тільки подумайте, — сказав він. — За офіційними даними, скажімо, Даґестанської республіки робітник в Кизлярі дістає 50 копійок в день, в Даґестані середня ціна 1 карбованець. А у нас по сімнадцятирозрядній сітці з співвідношенням 1:8 річні робітники по 1 розряду дістають 18 карбованців. Це нормально? Як ви гадаєте?
— Нічого я не гадаю, — сказав ревізор, ще раз нарочито позіхнувши і зиркнувши на Лесю, що йшла, кудись мрійливо поглядаючи своїми трохи гарячими від вина очима. — Ви ясніш кажіть.
