— Будь ласка! Я вас вже поінформував про даґестанські норми. Слухайте наші. Підрізчик дістає у нас 2 карбованці 48 коп. плюс 27%, себто 67 коп. (начислення на всю зарплату складають: соцстрах — 16%, на утримання робочкома і ведення культроботи — 5½%, утримання будинку відпочинку — 1%, стипендіяльний фонд — ½%, будівля нардому — ½%, помешкання робочкому і утримання столу роботодателів — 3½% — всього 27%,) — отже 2 карб. 48 коп. плюс 67 коп. — 3.15. Откривальщиці, сапальщиці, закривальщиці 1 крб. 80 коп. плюс 27% 48 коп. — 2.25. Купоросники, сапальники, терпійники…
Виноградар не вгомонявся. А коли він підійшов до довійськових цін і сказав, що підрізчик діставав від нього „тільки 1 карб.“, Леся повернулась до нього і кинула:
— До війни він діставав 1 карб., тепер 2.48 (27% до рук його не попадає). Невже ви гадаєте, що це вже таке велике збільшення, коли взяти на увагу, що курс довійськового карбованця був вищий і що революцію саме для робітників та селян і роблено?
— Справедливо! Цілком справедливо, — заметушився виноградар. — Але увійдіть і у наше становище.
Але лагідна Леся на цей раз не захотіла „увійти в становище“ і, подякувавши Берґманові за інформацію, чемно вклонилася і пішла з Топченком на дальній виноградник.