Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/107

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


48.„Це килим-самольот чудесний,
„За Хмели виткався царя,
„Літа під облака небесні,
„До місяця і  —  де зоря;
„Но можна стіл ним застилати
„І перед ліжком простилати,
„І тарадайку закривать.
„Царевні буде він в пригоду
„І то найбільш для того году,
„Як замуж прийдеться давать.

49.„Ось скатерть шльонськая нешпетна,
„Її у Липську добули;
„Найбільше в тім вона прикметна  — 
„На стіл як тільки настели
„І загадай якої страви,
„То всякі вводяться потрави.
„Які на світі тільки єсть:
„Пивце, винце, медок, горілка,
„Рушник, ніж, ложка і тарілка,
„Цариці мусим цю піднесть.

50.„А це сапянці-самоходи,
„Що в них ходив іще Адам:
„В стариннії пошиті годи,
„Не знаю, як достались нам;
„Либонь достались од Пендосів,
„Що в Трої нам утерли носів,  — 
„Про те Еней зна молодець.
„Цю вещ, як рідку і старинну,
„Підносимо царю Латину,
„З поклоном низьким, на ралець“.

51.Цариця, цар, дочка Лавина
Зглядалися проміж себе,
Із рота покотилась слина,
До себе всякий і гребе
Які достались їм подарки,  — 
На силу обійшлось без сварки.
Як ось Латин сказав послам:
„Скажіте вашому Енею  — 
„Латин і з цілою сімєю,
„Крий Боже, як всі раді вам!

85