Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/128

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


132.Коли чував хто о Полкані,
То це була його сестра;
Найбільш блукали по Кубані,
А рід їх вийшов зза Дністра.
Камилла  —  страшна войовниця
І зиахурка і чарівниця,
І скора на бігу була;
Чрез гори і річки плигала,
Із лука мітко в ціль стріляла,  — 
Багацько крови пролила.

133.Така-то збірниця валилась,
Енея щоб побити в пух;
Уже Юнона де озлилась,
То там запри кріпкенько дух
Жаль, жаль Енея-неборака,
Коли його на міль, як рака,
Зевес допустить посадить!...
Чи він ввильне од сей напасти,
Побачимо те в пятій части
Коли удасться змайстерить.






106