8.„Вставай, Енею! годі спати!
„Вставай і Богу помолись,
„Мене ти мусиш также знати:
„Я Тибр старий! — ось придивись
„Я тут водою управляю,
„Тобі я вірно помагай,
„Я не прочвара, не упир.
„Тут буде град над городами —
„Поставлено так між богами...“
Сказавши це, дід в воду нир.
9.Еней пробуркався, схопився
І духом моторніший став;
Водою Тибрською умився,
Богам молитви прочитав.
Велів два човни знаряжати
Т сухарями запасати,
І воїнів туди сажать, —
Як млость пішла по всьому тілу:
Свиню уздрів під дубом білу
І тридцять білих поросят.
10.Звелів їх зараз поколоти
І дать Юноні на обід,
Щоб цею жертвою свиноти
Себе ізбавити од бід.
Потім в човни метнувсь хутенько,
Поплив по Тибру вниз гарненько —
К Евандру помочі просить;
Ліси, вода, піски зумились,
Які це два човни пустились
З одвагою по Тибру плить.
11.Чи довго плив Еней — не знаю,
А до Евандра він доплив;
Евандр, по давньому звичай,
Тоді для празника курив,
З Аркадянами веселився,
Над варенухою трудився,
І хміль в їх головах бродив.
І тільки що човни уздріли,
То всі злякалися без міри,
Один к Троянцям підступив.
109
