Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/150

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


84.„Не бійся, добрий Евріале“,
Іул йому цей дав одвіт:
„Ти служиш нам не за пропале,
„На смерть несеш за нас живіт,
„Твоїм буть братом не стижуся
„І пеню заступать кленуся,
„Тебе собою заплачу:
„Пайок, одежу і кватиру,
„Пшона, муки, яєць і сиру
„По смерть в довольстві назначу.“

85.І так, одважна наша пара
Пустилася в рутульський стан.
На те і місяць вкрила хмара,
І поле вкрив густий туман.
Було це саме о-півночі;
Рутульці спали, скільки мочі,  — 
Сивуха сну їм піддала;
Роздягтися, порозкладались,
В безпечності не сподівались
Ні од кого ніяка зла.

86.І часовії на мушкетах
Поклавшись, спали на заказ;
Хропли всі няні на пікетах,
Тут їх застав послідній час!
Переднюю побивши стражу,
Полізли в стан варити кашу.
Низ тут товаришу сказав:
„Приляж к землі ти для підслуху,
„А я задам Рутульцям духу;
„Гляди, щоб нас хто не спіткав.“

87.Сказавши, першому Раменту
Головку буйную одтяв;
Не дав зробить і тестаменту,
К чортам його на вік послав.
Цей на руках знав ворожити,
Кому знав скільки віку жити,
Та не собі він був пророк.
Другим ми часто пророкуєм,
Як знахурі, чуже толкуєм,
Собіж шукаєм циганок.

128