Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/170

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

16.„Тепер же на мене звертає,
„Сама наброївши біди;
„І так Зевеса умоляє,
„Мов тільки вилізла з води.
„Невинничає, мов Сусанна,
„Незаймана ніколи панна,
„Що в хуторі зжила ввесь вік.
„Не діждеш з бабкою своєю  — 
„Я докажу твому Енею!...
„Богиня я  —  він чоловік!“

17.Венера лайки не стерпіла,
Юнону стала кобенить,
І перепалка закипіла,  — 
Одна другу хотіла бить.
Богині в гніві  —  так же баби,
І так же на утори слабі,
З досади часом і брехнуть,
І як перекупки, горланять,
Одна другу безчестять, ганять
І рід ввесь з потрухом кленуть.

18.„Та цитьте, чортові сороки!“
Юпитер грізно закричав:
„Обом вам обібю я щоки,
„Щоб вас, бублейниць, враг побрав!
„Не буду вас карать громами  — 
„По пятах вибю чубуками,
„Олимп заставлю вимітать;
„Я вас умію усмирити,
„Заставлю чесно в світі жити
„І зараз дам себе вам знать.

19.„Занишкніть, уха наставляйте
„І слухайте, що я скажу;
„Мовчіть! роти пороззявляйте,
„Хто писне  —  морду розміжжу.
„Проміж Латинців і Троянців
„І всяких Турнових поганців
„Не сікайся ніхто в війну;
„Ніхто ніяк не помагайте,
„Князьків їх также не займайте,
„Побачим, здасться хто кому.“

 

148