Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/179

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


52.Таку побачивши утрату,
Аркадці галас підняли,
Клялися учинить одплату,
Хоча би групом всі лягли.
На щит Палланта положили,
Комлицькой буркою прикрили,
Із бою потаскали в стан.
О смерті князя всі ридали,
Харциза Турна проклинали...
Та деж троянський наш султан?

53.Но що за стук, за гомін чую?
Який гармидер бачу я!
Хто землю так трясе сирую
І сила там мутить чия?...
Як вихрі на пісках бушують,
В порогах води як лютують,
Коли прорватися хотять,  — 
Еней так в лютім гніві рветься,
Одмстить Палланта смерть несеться,
Сустави всі на нім дрижать.

54.До лясу, Турна розбишаки!
Вам більше рясту не топтать!
Вам дасть Еней міцной кабаки,
Що будете за Стиксом чхать.
Еней совавсь, як навіжений,
Кричав, скакав, мов віл скажений,
І супротивних потрошив:
Махне мечем  —  врагів десятки
Лежать, повиставлявши пятки,  — 
Так в гніві сильно їх локшив!

55.В запалі налетів на Мага,
Як на мале курча шулік;
Пропав на-вік цей Маг бідняга,
Порхне душа на другий бік;
Видючой смерти він боявся,
Енея у ногах валявся,
Просив живцем в неволю взять;
Но цей копєм наскрізь пробивши
І до землі врага пришивши,
Других пустився доганять.

157