Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/181

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


60.В це время Юпитер підпивши,
З нудьги до жінки підмощавсь
І морду на плече склонивши,
Як блазень чмокавсь та лизавсь.
Щоб більшеж угодить коханці,
Сказав: „дивися, як Троянці
„Од Турна вростіч всі летять!
„Венера пас перед тобою:
„Од неї краща ти собою,
„Дотебе всі лапки мостять.

61.„Мое безсмертіє ярує,
„Розкішних ласк твоїх бажа;
„Тебе Олимп і світ шанує,
„Юпитеру ти госпожа.
„Захоч  —  і вродиться все зразу,
„Все в світі жде твого приказу,
„3а твій смачний і ласий цмок....“
Сказавши стиснув так Юнону,
Що трохи не скотились з трону,
А тільки Зевс набив висок.

62.Юнона, козир молодиця,
Юпитеру не піддалась;
Бо знала, що стара лисиця
На всякі штуки удалась,  — 
Сказала: „о очей всіх світе,
„Старий Олимпський Єзуїте!
„З медовими річми сховайсь,
„Уже мене давно не любиш,
„А тільки пяний і голубиш...
„Одсунься геть  —  не підсипайсь.

63.„Чого передо мной лукавиш,  — 
„Не дівочка я в двадцять літ,
„І теревені-вені правиш,
„Щоб тільки заморочить світ?...
„Нехай все буде по твоєму;
„Дай тільки Турнові моєму
„Хоть трохи на світі пожить:
„Щоб міг він з батьком повидаться,
„І перед смертю попрощаться,  — 
„Нехай  —  не буду більш просить.“

 

159