Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/192

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


104.Дрансес був дивний говоруха
І Турнові був враг лихий,
Зстає, ус гладить, в носі чуха,
Дає одвіт царю такий.
„Латине світлий, знаменитий
„Твоїми мед устами пити!
„Всяк тягне в серці за тебе;
„Но одізватися не сміють,
„Сидять, мовчать, сопуть, потіють
„І всяк мізкує про себе.

105.„Нехай же та личина люта,
„Що нас впровадила в війну
„І ганьбою до всіх надута,
„Походить більш на сатану,  — 
„Що стільки болі причинила,
„Що стільки люду погубила,
„А в смутний час на-втікача!...
„Нехай лиш Турн, що верховодить
„І всіх панів за кирпи водить,
„З Енеєм порівия плеча.

106.„Нехай оставить нас в свободі,
„Нехай царівні дасть покой,
„Нехай живе в своїй господі,
„А щоб в Латію ні ногой.
„А ти, Латине, всіх благіший,
„Прибав Енею дар смачніший:
„Йому Лавинію оддай.
„Цим сватовством нам мир даруєш
„І царства рани урятуєш;
„Дочціж з Енеєм буде рай.

107.„Тебеж прошу я, пане Турне!
„Покинь к Лавинії любов
„І проясни чоло нахмурне,
„Щади латинську нашу кров.
„Еней тебе лиш визиває,
„А нас, Латинців, не займає,  — 
„Іди з Троянцем потягайсь!
„Коли ти храбрий не словами,
„Так докажи нам те ділами,
„Побить Енея постарайсь.“

170