Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/217

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Ійон  —  бач.

Іноси  —  добре, згода.

Ірис  —  богиня веселки, її посилали боги з усякими припорученнями.

Італія  —  півостров в Европі, зі сходу море Адрійське, з південного сходу море Йонське, а на заході море Тіренське і Ліґурійське.

Йовиш (польське)  —  Юпитер, Зевес.

К.

Кабица  —  піч в сінях.

Кагал  —  жидівська школа, шум.

Кажан  —  лелик.

Калитка  —  гаманець.

Калос (грецьке)  —  хороший, добрий.

Кальний  —  брудний.

Канчук  —  нагайка.

Капама (грецьке)  —  печеня.

Каплиця (нім. Kapelle)  —  мала церковця.

Карвасар  —  словесний суд, що в старину бував на ярмарках по українських городах (примітка Котляревського з видання 1842. року).

Карбіж, жа́  —  нарізки на дереві, для рахунку тощо.

Кари  —  водовозка.

Картуш  —  французький розбишака славний тоді своїми пригодами.

Карук  —  клей.

Карунка  —  брузумент (позумент).

Карфаген  —  город і держава на західно-північнім побережжу Африки, з котрим воювали Римляне.

Каюк  —  лодочка.

Квадранец  —  1/4 години.

Кваре (лат. слово: qua-re)  —  з якої речі.

Кебаб (грецьке)  —  ласощі.

Кеп (польське дурак)  —  грати в кепа, грати в дурака.

Кибалка  —  убрання жіноче на голову.

Кибета  —  талант, хист.

14*

195