Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


36.Дидона вигадала грище,
Еней щоб веселіший був,
І щоб вертівся з нею ближче
І лиха щоб свого забув:
Собі очиці завязала,
І у Панаса грати стала,
Енеяб тільки уловить.
Еней же зараз догадався,
Коло Дидони терся, мявся,
Її щоб тільки вдовольнить.

37.Тут всяку всячину іграли,
Хто як і в віщо захотів:
Тут инші журавля скакали.
А хто од дудочки потів,
І в хрещика, і в горюдуба,
Нераз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута;
В хлюста, в парі, в візка іграли
І дамки по столу совали,  — 
Чорт-мав порожнього кута!...

38.Що день було у них похмілля,
Пилась горілка, як вода;
Що день бенькети, мов весілля,
Всі пяні, хоть посуньсь куда.
Енеєві так, як болячці
Або лихій осінній трясці,
Годила пані всякий день.
Були Троянці пяні, ситі,
Кругом обуті і обшиті,
Хоть голі прибрели, як нень.

39.Троянці добре там курили,
Дали приманку всім жінкам;
По вечерницях всі ходили,
Просвітку не було дівкам.
Та й сам Еней-сподар і паню
Підмовив паритися в баню...
Ужеж було не без гріха!
Бо страх вона його любила,
Аж розум ввесь свій погубила,
А бачця не була плоха.

10