Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


44.Дівчата з лиха горювали,
Нудило тяжко молодиць;
Лиш слинку з голоду ковтали
Як хочеться кому кислиць,
Своїх Троянців проклинали,
Що через їх так горювали;
Дівки кричали на ввесь рот:
„Щоб їм хотілось так гуляти,
„Як хочеться нам дівувати,
„Колиб замордував їх чорт!“

45.Троянці волокли з собою
Старую бабу, як ягу,
Лукаву відьму, злу Берою,
І скорчившуюся в дугу.
Ірися нею ізробилась
І як Бероя нарядилась
І підступила до дівок;
І щоб к ним лучче підмоститься
І пред Юноной заслужиться,
То піднесла їм пиріжок.

46.Сказала: „помагай-Біг, діти!..
„Чого сумуєте ви так?
„Чи не остило тут сидіти?
„Оце гуляють наші як!
„Мов божевільних нас морочать,
„Сім літ, як по морях волочать,
„Глузують, як хотять із вас.
„Але з другими бахурують,
„Своїж жінки нехай горюють...
„Коли водилось це у нас?

47.„Послухайте лиш, молодиці,
„Я добрую вам раду дам;
„І ви, дівчата білолиці  — 
„Зробім кінець своїм бідам,
„За горе ми заплатим горем  — 
„А доки нам сидіть над морем?
„Приймімось, човни попалім.
„Тоді і мусять тут остаться
„І нехотя до нас прижаться,  — 
„Ось так на лід їх посадім!“

 

29