Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/58

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


72.„Коли, Нептун, мені ти дядько,
„А я племінниця тобі,
„Та тиж мені хрещений батько  — 
„Спасибі зароби собі:
„Моєму поможи Енею,
„Щоб він з ватагою своєю
„Щасливо їздив по воді;
„Уже і так пополякали,
„На-силу баби одшептали,
„Попався в зуби був біді“.

73.Нептун, моргнувши, засміявся;
Венеру сісти попросив
І після неї облизався,
Сивухи чарочку налив;
І так її почастувавши,
Чого просила, обіщавши.
І зараз з нею попрощавсь.
Повіяв вітр з руки Енею,
Простивсь сердешненький з землею.
Як стрілочка по морю мчавсь.

74.Поромщик їх що-найглавніший
З Енеєм їздив всякий раз,
Йому слуга був найвірніший  — 
По нашому він звавсь Тарас.
Цей, сидя на кормі, хитався,
По саме нільзя нахлестався
Горілочки, коли прощавсь.
Еней велів його приняти,
Щоб не пустивсь на дно ниряти
І в луччім місці би проспавсь.

75.Но видно, що пану Тарасу,
Написано так на роду.
Щоб тільки до цього він часу
Терпів на світі цім біду.
Бо розхитавшись, бризнув в воду,
Нирнув і, не спитавши броду,
Наввиринки пішла душа.
Еней хотів, щоб окошилась
Біда і більш не нродолжилась,
Щоб не пропали всі з коша.

36