Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/61

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


8.Де досвітки, де вечерниці,
Або весілля де було,
Дівчата де і молодиці,
Кому родини надало  — 
То тут Троянці і вродились;
І лиш гляди, то й заходились
Коло жінок там ворожить,
І чоловіків підпоївши,
Жінок, куди хто знав, повівши,
Давай по чарці з ними пить.

9.Якіж були до карт охочі,
То не сиділи дурно тут;
Гуляли часто до півночі
В ніска, в парі, у лави, в жгут,
У памфиля, в візка і в кепа;
Комуж із них була дотепа,
То в гроші грали в сім листів,
Тут всі по волі забавлялись,
Пили та грали, женихались,
Ніхто без діла не сидів.

10.Еней один не веселився,
Йому не миле все було:
Йому Плутон та батько снився
І пекло в голову ввійшло.
Оставивши своїх гуляти,
Пішов скрізь по полях шукати,
Щоб хто дорогу показав,
Куди до пекла мандрувати,
Щоб розізнати, розпитати,
Бо в пекло стежки він не знав.

11.Ішов, ішов, аж з русих кудрів
В три ряди капав піт на ніс,
Як ось забачив щось і уздрів,
Густий пройшовши дуже ліс,  — 
На ніжці курячій стояла
То хатка дуже обветшала
І вся вертілася кругом.
Він до тії прийшовши хати,
Хазяїна став викликати,
Прищурившися під вікном.

39