Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


120.Ні чванились, ні величались,
Ніхто не знав тут мудрувать,
Крий Боже! щоб ні догадались
Брат з брата в чім покепкувать;
Ні сердилися, ні гнівились,
Ні лаялися і не бились,
А всі жили тут любязно;
Тут всякий гласно женихався,
Ревнивих ябед не боявся;
Було в обще все за одно.

121.Ні холодно було, ні душно,
А саме так, як в сіряках,
І весело і так не скушно,
На велико дних як святках;
Коли кому що захотілось,
То тут як з неба і вродилось,  — 
Оттак то добрі тут жили!
Еней, це зрівши, дивувався,
І тут яги своєй спитався.
Які це праведні були?

122.„Не думай, щоб були чиновні“,
Сивилла цей дала одвіт:
„Або що грошей скрині повні,
„Або в яких товстий живіт;
„Не ті це, що в цвітних жупанах,
„В кармазинах, або сапянах;
„Не тіж, що з книгами в руках,
„Не лицарі, не розбишаки;
„Не ті це, що кричать: „і паки“,
„Не ті, що в золотих шапках.

123.„Се бідні нищі, навіженні,
„Що дурнями счисляли їх,
„Старці, хромі, сліпорожденні,
„3 яких був людський глум і сміх;
„Це  —  що з порожніми сумками
„Жили голодні під тинами,
„Собак дражнили по дворах;
„Це ті, що Біг дасть получали,
„Це ті, яких випроважали,
„В потилицю і по плечах.

6*

67