Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/90

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


124.„Це вдови бідні, безпомощні,
„Яким при юту не було;
„Це діви чесні, непорочні,
„Яким спідниці не дуло;
„Це  —  що без родичів остались
„І сиротами називались,
„А послі вбгались і в оклад;
„Це  —  що проценту не лупили,
„Що людям помагать любили.
„Хто чим багат, то тим і рад.

125.„Тут так же старшина правдива,
„Бувають всякії пани,  — 
„Но тільки трохи цього дива,
„Не кваплються на це вони!
„Бувають військові, значкові,
„І сотники, і бунчукові,
„Які правдиву жизнь вели;
„Тут люде всякого завіту  — 
„По білому єсть кілька світу,
„Которі праведно жили.“

126.„Скажиж, моя голубко сиза“,
Іще Еней яги спитав:
„Чом батька я свого Анхиза
„І досі в вічі не видав
„Ні з грішними, ні у Плутона?
„Хиба йому нема закона,
„Куди його щоб засадить?“
„Він божої,  —  сказала,  —  крови,
„І по Венериній любові,
„Де схоче, буде там і жить.“

127.Базікавши зійшли на гору,
На землю сіли оддихать,
І попотівши саме в пору,
Тут принялися розглядать,
Анхиза щоб не прогуляти,
Обридло бо і так шукати.
Анхиз же був тоді внизу,
І похожавши по долині,
Об миленькій своїй дитині
Водив по мізку коверзу.

68