Ця сторінка вичитана
І схилив ся, і до кости
Губа притулилась, —
Аж із черепа сухого
Гадина з'явилась.
І Данилу кругом шиї
Раптом обмоталась,
Укусила і меж кости
Знову заховалась.
І підняв ся раз Данило,
І знов покотив ся,
І — як плюнути на воду —
Він душі лишив ся!
XI.
Розійшли ся добрі люде,
Потім знов зійшли ся.
Піп, кадило і могила
Для вмерлих знайшли ся.
Засьвітили люде сьвічі,
Піп зачав кадити,
І зачали за умерлих
Господа молити.
Заспівали: »вічна память,«
Думають спускати,
Та дївчина люба рветь-ся
Ще поцюлувати.
Не пускали… Та від'їлась
Дївчина зубами
І схватилась за ті кости
Обома руками.
І вчепилась і зачала
Гіренько ридати,
Сухі кости цюлувати,
К серцю пригортати.
