Ця сторінка вичитана
Бог із нею! видно доля
Так її судила:
І дївчину на остаток
Гадина вкусила.
І вмирала та́ дївчина
І проговорила:
»Аж тепер я буду разом
З тим, кого любила!…«
XII.
Вмерла Люба. »Со сьвятими«
Знов дяки начали
І в долинї: »Вічна память«
Третїй раз співали.
»Отче-наш« всї зговорили,
»Пресьвятая Дїво«,
Опускають в гріб Якима
І кладуть на лїво…
А на право положили
Грішного Данила;
Межи ними помістилась
Дївчинонька мила…
І піп яму запечатав,
І вмерцям на груди
Кинули піску по жменї
Всї хрещені люди.
І на сьвіжую могилу
Витряс піп кадило,
І остатний раз кадило
Вмерцїв окурило…
Заросла вже та могила,
І дубки схилились;
Вже померли й тії люде,
Що за них молились.
