Ця сторінка вичитана
Дяче, дяче, поспішай!
Попе, живо нас вінчай!
Бо нїколи ждати:
Пора уже спати…«
Стихла пісня, стих і дзвін:
Все те проминуло,
Все те раптом мимо них
Як мара мигнуло.
І як вітер кінь летит,
Тілько порох з-під копит
З огнем вилїтає,
Поле укриває…
Пролїтають мимо них
Чагарі й дубини,
Лїси, села, хутори,
Гори і долини…
— »Місяць золотом горить,
Вмерлий птахою летить…
Страшна тобі згуба?«
— »Нї!« говорить люба.
От, ізнову потерча
Несповите скаче,
Завиває пелюшки,
Регоче і плаче…
»Чи ти хлопець, чи дївча,
Ходи з нами, потерча:
Будеш танцювати,
Як ляжемо спати!«
І як вітром в чагарах,
В степу зашуміло,
І за ними потерча
Льотом полетїло…
