Ця сторінка вичитана
— »Стане-ж місця для нас двох?«
— »Стане, мила, для обох.
Їдьмо, нас чекають, —
Постїль убирають.«
І чи постїль, чи то гріб —
Дївча не згадала:
Живо сїла на коня,
Козака обняла.
І як вітер кінь летит,
Тілько порох з-під копит
З огнем вилїтає,
Поле укриває.
Лїси, села і поля
Мимо них летїли,
І каміннії мости
Під конем греміли....
— »Місяць золотом горить,
Вмерлий птахою летить…
Страшна тобі згуба?«
— »Нї!« говорить люба.
Що́-ж за співи по степу?
Чого птахи грають?
То зібрались опирі,
Похорон справляють.
По душі і дзвін гуде,
І процесія іде,
Жалібно співає,
Словом вимовляє…
»В північ тїло поховав,
Тепер свою любу
З далекої сторони
Я везу до шлюбу.
