Ця сторінка вичитана
І на карому конї
На сїдельцї в стременї
Без одежі й тїла
Гола кість стреміла.
А тут враз і карий кінь
Вдарив копитами,
І в мінутї з по-під них
Здимів меж гробами…
І в повітрі щось кричить,
Щось у ямі верещить.
І бідна дївчина
Впала як билина…
І зібрались опирі,
По душі співають,
І за руки побрались,
Разом промовляють:
»Коли любите — терпіть,
Бога з неба не гнївіть,
Не слухайте тїла —
Душа буде цїла!«
9. Тополя.
I.
Сидить баба на порозї,
Землю колупає,
На садочок, на вишневий,
З-коса поглядає.
А в садочку, у вишневім,
Синок її ходить,
Свою жінку молодую
За рученьку водить.
