На ременї через плечі
Лїра під полою,
І торбина коло него
З жовтою смолою.
Шматьтя чисте, хоч на него
Прядено і грубо;
Куди глянеш, — хоч убогий,
А дивитись любо.
Сам старий, як голуб сивий,
Лїт сїмдесяти буде,
Борода широка, сива,
Сходить аж на груди.
Чоло ясне, твар черствая,
Ще в нїй краска грає,
Нїби в небі як під вечір
Сонячко згасає.
Лиш слїпий він, невидющий,
І очий не має;
А я́к сплили тії очи,
Лиш Бог їден знає.
Коло него стоїть рядом
Лїт семи дївчина,
Вона старця сего водить,
Бідна сиротина.
Із ним ходить, його водить,
Його шапку носить,
І в набожних перехожих
Милосердя просить.
Вона дбає за старого,
Старий за ню дбає
І як ріднюю дитину
Людяно вбирає.
На нїй біла нова свитка,
Крамна спідничина,
