А під ними тьма стояла
Й море клекотало.
II.
І задумав Бог і наше
Небо осьвітити
І під небом нашу землю
Грішну сотворити.
І приходить Він до раю,
Взяв Сатанаїла
І пійшов під синє небо,
Де бездна кипіла.
Синє небо туманїло,
Вітри бушували,
І під небом чорні хмари
Громи розривали.
Все чорнїло і темнїло…
Аж Бог появив ся! —
Розійшли ся чорні хмари
І грім запинив ся.
Засинїло небо наше,
Сонце засяяло.
Стало тихо, лиш глибоко
Море клекотало.
І зійшов Господь над море:
Море утихає;
І Сатанаїла в бездну
Господь посилає.
Посилає його в бездну
Піску жменю взяти,
Щоб на морі, як на камнї,
Землю збудувати.
