Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/16

Цвити як рожа, як калина, —
Мене забудь, мене забудь!…

Мене забудь — і тяжким смутком
Не розбивай біленьку грудь:
Шукай собі коханка хутко,
Мене забудь, мене забудь!

Мене забудь, мене не треба!
Та як-би я коли-небу́дь
Тебе забув… — о Боже з неба,
Мене забудь, забудь!…

19. II. 1854.

---

 

5. Чорний кольор.

[З польского.]

Щоб співати кольор чорний,
Дала-сь голос твій.
І тобі їдній покорний
Я співаю кольор чорний,
 Бо то кольор мій!

Сумне моє житя бу́ло,
Як і кольор той!…
Як згадаю то, що́ бу́ло,
То що бу́ло й не минуло, —
 Вмию ся сльозой!…

І тепер я сиротою, —
То певная річ!
Нема серденьку покою,
Воно сумне, як порою
 Осїнняя ніч…

І чекає житя́ чорне
Сироту мене;