Ця сторінка вичитана
|
4. V. 1852. |
3. Ти не моя.
Ти не моя, дївчи́но дорогая!
І не менї краса твоя:
Віщує думонька смутна́я,
Що ти, дївчи́но, не моя!
Ти не моя! За личко гарне
Справляє хтось колодїя…
Мої ж лїта́ проходять марне,
Бо ти, дївчи́но, не моя!…
Ти не моя! І брови чорні
Милу́є инший, а не я,
І инший хтось тебе пригорне,
А ти, дївчино, не моя!…
Ти не моя! — Но що-ж я маю?
Чим похвалюсь тобі і я?
Хиба лиш тим, що тя кохаю:
Но ти, дївчи́но, не моя!…
Ти не моя, голубко сива!…
Щаслива доленька твоя;
Моя же доля нещаслива,
Бо ти, дївчи́но, не моя!..
19. II. 1854.
|
4. Мене забудь. Мене забудь, моя дївчино! |
