Лиш нещасна моя думка Росте та повнїє: В якім смутку, в якім жа́лю З нею я блукаю, В яких болях на чужинї На сьвіт породжа́ю. Породжаю, оглядаю… Мила моя, мила, Чи ти мене, моя мила, Не щиро любила? Чи я тебе, моя мила, Не любив, як треба? Чи то менї така доля Випала із неба?… Чого-ж дума така пишна? Чого-ж слово бідне? Дитя моє недоспіле, Дитя моє рідне! Згубив би я тебе разом, Як Час свого сина, Але може тебе прийме Мати Україна!
Петропіль, 10. VII. 1859.
Сиротина я безродний, Десь загину в чужинї, І нїхто очий холодних Не закриє там менї.
