Ця сторінка вичитана
І як в хмарі Господь ходить,
З Господом дразнять ся.
Господь на них і пускає
Громовії стріли;
І стріла їх скрізь находить,
Де б вони не сїли.
Инщий часом ізмінить ся,
Залетить за кого, —
То грім разом забиває
Чоловіка того.
Але за то (я не знаю,
Кажуть старі люде):
Кого грім лиш забиває,
Той безгрішний буде.
А як в небі загорять ся
Сьвічі восковії,
Ті чортяки, що́ на небі,
Сьвітять смолянії.
Тогдї ангели там ходять,
Сьвічі відіймають
І на землю їх з чортами
З неба іскидають.
І нераз у ясну нічку
Видко, як спадає,
І де впаде — там смолою
Земля запливає.
XVI.
І говорить Бог Адаму:
»Сину мій, Адаме!
На що-сь тріпав позад себе
Мокрими руками?…
Ой! від сего стережи ся,
Поки будеш жити,
