Ця сторінка вичитана
Те лїсами у нас зветь-ся
Та і зватись буде.
А що́ люде, бідні люде,
На що́ ізвели ся!
Як комахи, комашнями
Тілько завели ся.
Ниньки родить ся на горе,
Взавтра умирає;
Ранком грає против сонця,
Вечером згниває.
Та й за теє ми повинні
Господа хвалити,
Що й такими нам позволив
В білім сьвітї жити.
А потому, Боже, Боже,
Які будуть люде!
Їх дванацять в наших печах
Молотити буде.
ДОДАТОК.
Загордїли великани,
Бога прогнївили,
То й пропали з сего сьвіта,
Нїби і не жили.
І пропали — як не жили!
Память стеребилась.
Аж недавно (кажуть люде)
Їх нога з'явилась.
І у Київі, чи Львові, —
Бог те сьвятий знає —
Серед церкви нога тая
Баню підпирає.
