Ця сторінка вичитана
— »Боже вічний, Боже дивний,
Праведний Ти Боже!
Хто Тебе, правдивий Боже,
Осудити може?
Не Тебе нам, але Ти нас
Будеш всїх судити,
Як захочеш кости наші
З гробу воскресити.«
І пізнав цар, з ким судив ся,
Богу поклонив ся,
І від тогдї зачав жити,
Мов переродив ся.
V.
Замовчали у Давида
Скрипка та цимбали,
І в палацах тілько гусла
Набожно бреньчали.
І зачав Давид на гуслах
Піснї вигравати
І в тих піснях божу силу
Дивну вихваляти.
І вже рідко коли пісню
Грав він не сьвятую.
І списував тії пісні
В книжку у їдную.
І убралась книга в піснї,
Нїби небо в зорі,
І розрізав Давид книжку
І кидає в море.
Їдні листи утопали,
Другі випливали;
