Ця сторінка вичитана
Нам з тобою, ясний царю,
Судом посудить ся.
Живі люде не розсудять —
До вмерлих підемо:
Там в півночи на могилах
Правду ми найдемо.«
IV.
Наступає тиха нічка,
Сьвітять ясні зорі,
І в тумани, як в намітку,
Завинулись гори.
За горами повний місяць
Череп підіймає
І на цвинтар серед поля
Сумно поглядає.
Було тихо меж гробами,
Вмерцї міцно спали,
Лиш купець дивний з Давидом
Через них ступали.
І приходять в середину
Цвинтаря старого,
І зачав купець будити
Кождого вмерлого.
І говорить: »Встаньте, люде!
Встаньте, божі дїти!
І мене з царем Давидом
Вірне розсудїте.«
І розкрились старі гроби,
Вмерцї повставали
І купцеви в ноги впали,
Впали і сказали:
