Ця сторінка вичитана
Лиш Давид їдного часу
Виїхав з столицї, —
Взяв товару штири воли,
Їде до царицї.
Приїзджає під ворота,
Конї випрягає,
Аж виходить і цариця,
Купчика витає.
Роздивила ся товари:
Всї до вподобаньня.
Та й сам купчик молоденький
Здав ся б до коханьня.
»А що́ хочеш за товари?«
Ласкаво питає.
— »Тілько дївчину на нічку,«
Той відповідає.
І цариця попросила
Сутки почекати
І тим часом йому стала
Дївки добирати.
VIII.
І настала ніч темненька;
Постїль застелили
І на постїль на пухову
Купчика вложили.
Йде дївчина як калина,
Серце так і бєть-ся:
Хто то знає, що́ там буде?
Що́ там доведеть-ся?
А купець лиш подивив ся —
Каже: »Не годить ся!«
Тай і просить, щоб прислала
Другую цариця.
