Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/220

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана



— »Ану, справдї!«⁣ кажуть люде:
»Ляж у домовину.
Чи як-раз вона пристане
Давидову сину?«
 І пристала домовина,
 Нїби вона сама.
 »Ану в яму опустїте:
 Чи пристане яма?«

Опустили його в яму:
»Ну, спасибі, люде!
Засипайте Соломона,
Другого не буде!«

5.—7. XI. 1856.

 
5. Бог на землї.
[Спаситель.]

I.

Перед-тим як мав на землю
Господь появитись,
Гірко було в сьвітї жити,
Гірко уродитись.
 Все в нїй було зопсувалось,
 Попереверталось,
 І будівлє сьвітовеє
 Мало що трималось.
Ріки в море поспливали, —
Нїкому спинити;
І нїчого було їсти,
І нїчого пити.

 Надаремно бідні люде
 Плугом землю рили,
 Надаремне гірким потом
 І слїзми росили: